Activities
Побороти гнів
Як ти думаєш, що допомогло cові Іззі побороти роздратування та навчитися пробувати знов і знов?
Підсумки історії
Підіб'ємо підсумки історії. Хто такі Іззі та Келлі? Що сталося з вежею Іззі? Як Келлі допомогла Іззі? Що сталося у печері? Чим закінчилася історія?
На пляжі панує спекотна і млосна погода.
Сова Іззі натерся сонцезахисним кремом і зібрався з друзями, щоб розважитися й насолодитися таким гарним днем. Просто ідеальна нагода, щоб поплавати!
Але Іззі поки що не хочеться заходити у воду. Натомість Іззі збирається побудувати високу вежу. Не просто високу, а таку величезну, щоб усі хотіли її роздивлятися.
«Цікаво, з чого ж побудувати вежу?.... Може, з мушель чи камінців? А верхівку вежі я прикрашу пір’ям, щоб було ще красивіше!» — фантазія Іззі не має меж.
Нарешті він починає будувати вежу на пляжі. Вежа ставала все більшою і більшою.
«Ого, у мене добре виходить», — подумав Іззі, пишаючись своїм витвором.
Раптом на берег набігає хвиля…
ВВВШШШШШШШШШ! Морська вода зносить вежу, вщент руйнуючи її.
«Ні, тільки не це! Моя вежа!» — кричить Іззі у розпачі.
Іззі намагається побудувати нову вежу, але хвилі продовжують змітати все на своєму шляху. Після того, як вежа падає втретє, Іззі падає на пісок із відчайдушним криком.
Ой-йой! Пісок з-під Іззі злітає в повітря і падає на кішку Келлі, яка спокійно читала книжку.
«Ой! Вибач, Келлі», — каже Іззі.
«Може перепочинеш трохи, Іззі? Ходи до мене», — пропонує Келлі. Улюблена справа Келлі — це допомагати друзям
Під парасолькою Келлі приємно і не так спекотно. Іззі випиває велику склянку води, а Келлі збирається підбадьорити друга.
«Я вигадала одну штуку, яка додає мені сил тоді, коли я вже готова покинути якусь справу. Розказати, що це за штука?» — питає Келлі.
«Та невже? Звичайно, розкажи», — із нетерпінням каже Іззі.
Келлі посміхнулася до Іззі. «Перш за все слід обрати особливе слово. Моє особливе слово — “спробуй”. Я пригадую своє особливе слово, коли мені стає важко, і тоді я точно знаю, що коли продовжуватиму наполегливо працювати над чимось, у мене врешті все вийде, навіть якщо на моєму шляху багато перешкод. Ти можеш зробити так само, коли твою вежу знову змиє водою».
Від здивування пір’я Іззі стало дибки.
«Дякую, Келлі! Я теж хочу, щоб моїм особливим словом стало “спробуй”. А що ще допоможе мені рухатися уперед, незважаючи на труднощі?» — запитав Іззі.
«Перепочивши та пригадавши слово “спробуй”, ти також можеш кілька разів глибоко вдихнути, щоб заспокоїтися. Спробуємо разом?»
Друзі робили вдихи і видихи.
Після кількох вправ Іззі відчув полегшення й заспокоївся. «От тепер мені кортить поплавати, — каже він. — Що думаєш, Келлі?»
Келлі відклала у бік книгу та зібрала спорядження для дайвінгу. Вона передала половину спорядження Іззі, і разом вони попрямували до океану. Крізь окуляри маски вони спостерігають за рибами та морською рослинністю. Плавання під водою зі спеціальною трубкою й маскою — так захоплююче, адже можна ретельно роздивитися підводний світ. Тиша і краса заспокоюють друзів та дарують відчуття щастя.
Зібравшись пливти назад до берега, Келлі раптом бачить щось цікаве.
«Поглянь, це ж таємна печера!» — вигукнула Келлі із захопленням.
«Оце так! Давай подивимось ближче!» — сказав Іззі.
Але у печері зовсім темно. Іззі вже не впевнений у тому, чи варто туди пливти.
«Не думаю, що я наважуся зануритися у печеру...» — прошепотів Іззі.
«Давай, не бійся», —відповідає Келлі. —Треба лише спробувати!»
Іззі почув особливе слово, і відразу відчув себе хоробрішим.
«Спробуй!» — вигукнула Келлі знов, і вони попливли до печери.
Раптом друзі почули страшний звук! ВУХАХАХАХАХА!
Звук прокотився відлунням по печері.
«Що це таке?» — келлі та Іззі застигли від жаху.
ВУХАХАХАХАХА!
Келлі закричала. Іззі у цей час вдивляється у темряву печери.
«Чекай... та це ж... краб Корі, це ти?»
«Привіт!» — відповів Корі. —Дуже приємно, що ви вирішили завітати до моєї печери. Сподіваюсь, я вас не налякав?»
«Ммм... та є трохи», — зізналася Келлі.
«Вибачте, мій сміх звучить лячно», — сказав Корі й почервонів від збентеження. — Я намагався стриматися, але морська зірка так лоскотала мій панцир, що я реготав без упину!»
«Нічого страшного, — запевнив Іззі. — Ми знаємо, що ти ненавмисно».
Корі показав Іззі та Келлі таємну печеру. Скрізь висіли яскраві ліхтарі, а ще там стояв затишний намет для відпочинку. Іззі зрадів, що вони наважилися зайти всередину!
Повернувшись на пляж, Іззі почувався спокійнішим та наповненим новою енергією. Він подумав, що зараз саме час побудувати ще одну вежу.
«СПРОБУЙМО ще раз», — думає Іззі та починає зі збору найбільшої гальки на пляжі, щоб зробити вежу надзвичайно міцною. Іззі робить свою будівлю все вищою, і вищою, і вищою, нарешті прикрашаючи її верхівку пір’ям.
«У мене вийшло!» — гордо вигукує Іззі. Але ось хвиля знову набігає на берег і цього разу не руйнує вежу!
Іззі щасливий. Незважаючи на те, що вежа виглядає не зовсім так, як її спочатку задумав Іззі, вона все одно бездоганна! Ба більше, Іззі відчуває задоволення від того, що він знайшов сили спробувати ще раз і не здався, навіть незважаючи на те, що побудувати вежу було не так-то й легко.