Actividades
Різні дракони
Бергамотик належить до Вогняних Драконів, його подруга Лала — до Сніжних. Вигадай інший вид драконів. Яка їхня суперсила? Які вони на вигляд? Намалюй...
Раді допомогти
Лала та Бергамотик отримали свої крила після того, як допомогли людям. А що ти можеш зробити для інших? Як ти почуваєшся, коли приходиш комусь на доп...
Усі права збережено.
Жодна частина цього видання не може бути відтворена
в будь-якій формі без письмового дозволу
власників авторських прав.
Розділ 1
Дідове чхання та інші дива
Сонячний промінь спустився з крони величезного дерева на зелену галявину. Потім пробіг по масивних кам’яних стінах будинку й зазирнув у розчинене вікно.
«О, як цікаво!» — подумав промінчик і непомітно прокрався до просторої кімнати, зручно розташувавшись на рамі однієї з картин. На портреті красувався дракон.
У кам’яному будинку, по стінах якого піднімалася на дах лілова гліцинія, зростало хвилювання. Сім’я драконів — мама, тато, дідусь і бабуся — зібралася у вітальні. Їхні захоплені погляди були зосереджені на бірюзовому в білу цятку яйці, майже метр заввишки, з якого ось-ось мало з’явитися на світ довгоочікуване немовля. Сьогодні яйце як ніколи сильно хиталося з боку в бік і виказувало всі ознаки занепокоєння.
— Гадаю, саме цієї весняної днини і з’явиться на світ наш синочок, — припустив дракон-тато.
— Або донечка, — мрійливо промовила мама і ніжно торкнулася яйця. Колір ї ї луски миттєво змінився з помаранчевого на блідо-рожевий.
— Звісно, люба, або донечка, — усміхнувся тато, подумки все ж сподіваючись на появу сина.
Він мріяв мати друга, щоб грати з ним у футбол, рибалити й будувати човни… «Хоча можна й доньку цього навчити!» — подумки підбадьорив він себе.
Дідусь висловив власне припущення:
— Якщо взяти до уваги розмір яйця, там
цілком могли б поміститися двійнята.
Тоді їм із бабусею не довелося б сперечатися і ставати в чергу, щоб провести час із улюбленим онуком чи онукою. «Звісно, бабуся почне благати мене поступитися
своєю чергою їй, і я спостерігатиму за молодим поколінням тільки в ї ї обіймах! — гнівався про себе дідусь. — А так — кожному по онуку! І жодних черг».
Дідусь зрадів власній вигадці:
— Мій девіз: «Кожному — по онуку!» — вигукнув він.
— Не волай ти так, — бабуся суворо подивилася на дідуся. — Малюка налякаєш!
Дідусь важко зітхнув: сперечатися з бабусею марно — вона ніколи не поступається.
Від подиху сивий вус полоскотав дідусеві ніс, і той я-я-як чхнув! Вийшло дуже голосно, оскільки дідусь був дуже великим драконом і тихо чхати не вмів.
Від пориву вітру, спричиненого дідусевим чханням, кошик з яйцем нахилився, і яйце покотилося по килиму.
— Тримайте дитину! — сплеснула лапами бабуся.
— Ловіть дитину! — з жахом закліпав очима дідусь.
У цей час шкаралупа яйця тріснула, і з нього з’явилася маленька зелена лапка.
— Викапаний я! — зрадів тато-дракон.
Він був такого самого смарагдового кольору і вважав його найгарнішим для дракона. Звісно ж, після помаранчевого — кольору мами.
Яйце смішно застрибало кімнатою на одній лапці. Незабаром збоку визирнула голова малюка й радісно мовила:
— Мамо!
Малюк утратив рівновагу і ледве не впав, але тато-дракон устиг його підхопити.
У цей момент з яйця з’явилася друга лапка і… друга голова!
— Тату! — пискнула вона.
І відразу ж слідом за другою з’явилася третя голова:
— Бабо! Діду! — вигукнула вона.
— Ой! Триголовий! — тато від несподіванки присів бабусі на ногу. Але бабуся цього навіть не помітила.
— Це ж диво! — закричала вона. — Триголові дракони не народжувалися в нашій родині вже понад тисячу років. Яке щастя! УРА-А-А!
Це «ура» більше нагадувало гудок потяга, що наближається. Але бабусі можна пробачити. Ї ї просто-таки розпирало від захвату. А тихо радіти бабуся не вміла.
Це потужне «ура» прокотилося кімнатами й коридорами, хитнуло люстри й похилило картини.
Промінчик сонця не втримався на краю картини: він усміхнувся, зістрибнув на підвіконня й тихенько вислизнув на подвір’я, помахавши на прощання малюкові.
Дідусь приніс альбом із генеалогічним деревом* могутнього роду драконів. Там містилися портрети всіх їхніх родичів.
— Маєш рацію, — сказав дідусь. — Останній триголовий дракон у нашому роді — Арістотеліс. Мій прапрадід. Він народився тисячу років тому і був видатним драконом, ось!
Триголові дракони завжди ставали видатними. Оскільки одна голова добре, а три — значно краще! Ви уявляєте, скільки корисних і розумних ідей в одній голові, а в трьох — і поготів. Хоч греблю гати!
— Пропоную малюка назвати Бергамотик! — промовила мама. — Коли виросте, буде Бергамотус Смарагдовий!
— Гарно! — погодився тато.
Бабуся з дідусем теж закивали на знак схвалення:
— Бергамотик — гарне ім’я для дракона.
* Генеалогічне дерево — схема із зображенням родинних зв’язків (родоводу). — Прим. ред.
«Як виростити щасливого триголового дракона»;
«Особливості виховання триголового малюка»;
«Розвиток творчих здібностей у триголового драко-няти» і багато інших.
Мама і тато були відповідальними батьками.
Дідусь, до того що онук народився триголовим, ставився простіше. Він поводився з ним, як зі звичайнісіньким дракончиком, і вважав, що Бергамотик не потребує якогось особливого виховання.