गतिविधियां
Дружба змінює нас
Мері, Дікон та Колін стали добрими друзями попри те, що вони дуже різні. Знайди, що між ними є спільного. Потім — чим вони відрізняються. Опиши, як в...
Красиве і корисне
Знайди закинуту клумбу або пустир по сусідству. Поміркуй, що ти можеш зробити, щоб ця ділянка стала красивою і корисною. Створи плакат зі своїми ідея...
Загадковий сад
Френсіс Бернетт
Страшна чума забирає життя всіх мешканців маєтку та лишає на поталу тільки маленьку дівчинку на ім’я Мері. Відтепер бідолаха має звикнути до нового житла та його власника, дядька Арчібальда Крейвена, якого за спиною охрестили горбуном, а ще навчитися давати собі ради. Це доволі складно, адже дівчинка зростала серед розкоші та завжди мала слуг… Усе, що має сирітка тепер, — це дві кімнати, не надто чемна служниця Марта та відсутність будь-яких розваг. От хіба що вересовище за вікном і сотні кімнат із зачиненими дверима в маєтку… А ще дивний вереск по ночах, що дуже скидається на дитячий плач… А ще загадковий сад, оповитий легендами. Здається, пригоди тільки починаються… І хтозна, що чекає на Мері там, куди її ведуть цікавість і самотність.
Усі права збережено.
Жодна частина цього видання не може бути відтворена
в будь-якій формі без письмового дозволу
власників авторських прав.
Розділ 1
Жодної живої душі
Коли Мері Леннокс прибула до свого дядька у маєток Міселтвейт, то всі зійшлися на думці, що вона поводиться й виглядає страшенно неприємно. І це була правда. Обличчя у неї було худорлявим, скривленим, тіло — сухеньким, а волосся — бляклим і рідким. І коси, й обличчя в неї мали жовтуватий відтінок, бо народилася вона в Індії та була дуже хворобливою дитиною.
Батько Мері працював у англійському уряді, був дуже зайнятим і також хворів. Натомість мати ї ї — вродлива жінка, яку, на жаль, приваблювали тільки вечірки та веселе товариство. Жінка зовсім не хотіла мати дитину, тому, коли народилася Мері, ї ї передали няньці Аї. Їй одразу пояснили, що вона повинна тримати дитину якомога далі від мем Сагіб, щоб задовольнити побажання господині. Отже, вона ховала від очей господині кволе дитя, а коли воно виросло у кволу дитину, яка могла триматися тільки на всіх чотирьох, няня продовжила це робити. Дитина ніколи не бачила схожих на неї людей — лише смагляве обличчя Аї та інших місцевих слуг. Вони знали, що мем Сагіб дуже розгнівалася б, почувши дитячий плач або крик, тому виконували всі забаганки дівчинки. І до шести років Мері стала егоїсткою й тиранкою. Другої такої точно не існувало. Молода вихователька з Англії, яка повин-на була навчити Мері читати й писати, настільки незлюбила малу, що звільнилася через три місяці. А коли прибували інші виховательки, то вони втікали ще раніше, ніж перша. І якби Мері не захотіла сама навчитися читати, то ніколи б не здолала навіть абетки.
Одного страшенно спекотного ранку, коли Мері вже виповнилося дев’ять років, вона прокинулась у поганому настрої, що тільки погіршився, коли дівчинка побачила біля свого ліжка не Аю, а іншу служницю.
— Чого ти прийшла? — запитала вона у незнайомки. — Я не хочу тебе бачити. Хай сюди прийде моя Ая.
Жінка сполошилась і, затинаючись, пробурмотіла, що Ая прийти не зможе. Вона перелякалася ще більше, коли Мері розлютилась і почала ї ї бити та копати, але й далі повторювала, що Ая не може прийти до міс Сагіб.
Цього ранку в повітрі витала якась таємниця. Зник звичний розпорядок, бракувало кількох слуг, а ті, що зустрілися Мері, поспішно прокрадались коридорами, й очі їхні були затьмарені страхом. Та ніхто нічого їй не розповів. Ая так і не прийшла. Того ранку про дівчинку взагалі всі забули. Тож вона вийшла у сад і почала бавитися
під деревом біля веранди. Вона гралась у садівника і ткнула у купку землі багряні квіти гібіскуса, наче то була ї ї клумба. І що довше вона там сиділа, то сильнішим ставав ї ї гнів. Вона бурмотіла собі під ніс усе те, що планувала сказати служниці, щойно та повернеться:
— Свиня! Свиня! Найгірша свинюка! — бурмотіла вона, бо знала, що свиня — це найгірша кривда для індуса.
Вона скреготіла зубами і безперервно повторювала образу, поки не почула, що на веранду вийшла мати. З нею був білявий молодик. Вони розмовляли дивно, геть стишеними голосами. Мері знала молодого чоловіка, зовсім схожого на хлопця. Вона чула, що це молодий офіцер, який щойно прибув з Англії. Мері трохи його порозглядала, а потім поглянула на свою матір. Щойно траплялася нагода, вона роздивлялась маму, яку найчастіше називала «мем Сагіб». Дівчинці подобалась ї ї струнка і вродлива мама, яка прегарно вдягалася. Ї ї волосся звивалося шовком, а ніс був маленький і такий кирпатий, що наче зневажливо поглядав на все довкола. Утім очі в неї завжди дивилися широко і радісно блищали. Мері вважала мамин одяг невагомим, бо той справді був дуже тонким і наче плив у повітрі. Того ранку одяг виглядав ще розкішніше, та очі зовсім не сміялися. Широко розплющені, перелякані, вони благально дивилися на білявого молодика.