Activities
Пригоди
Ти прочитаєш пригодницьку історію. Подумай про пригоди, які були у тебе в минулому. Які навички ти використовував під час своїх пригод?
Вигадай магічний світ
Світ цієї історії магічний та наповнений цікавими істотами. Намалюй і ти карту свого магічного світу. Яким він буде? Чи є в ньому гори, озера чи океа...
Кілька слів для початку
Нумо знайомитися. Я — змій. Ні, то не ім’я і не прізвище. Я справді змій. Найсправжнісінький. Про Котигорошка чи Кожум’яку читали? Так знайте: то не зовсім казки. Бо в них ідеться про моїх далеких родичів. Звати мене Златоус. І я Змій Трьохголовий. Точніше, мене почасти так звати. Чому почасти? Згодом ви все зрозумієте. Бо ті пригоди, про які збираюся вам розповісти, то все гарненько розтлумачать.
Народився я однієї погідної теплої ночі, першого місяця року, двадцять першого його дня в Скелястому Світі Вічного Літа, в Оселищі Трьохголових Зміїв. Або, як у нас його ще називають, в Оселищі Товчикамінь. Не дивуйтеся! Є такий світ, і є таке оселище. На південь від тої землі, яку в нас називають Середнім Світом і на якій мешкаєте ви, люди.
Мій світ — то сім великих оселищ — Оселище Трьохголових Зміїв, або Оселище Товчикамінь; Оселище Драконів, або Оселище Посвистача, Оселище П’ятиголових Зміїв, або Оселище Половія; Оселище Семиголових Зміїв, або Оселище Крутія; Оселище Дванадцятиголових Зміїв, або Оселище Скочистрибайла; Оселище Водяних Зміїв, або Оселище Паливоди; Оселище Химерних, або Оселище Шаливір. Оселище — то у вашому людському розумінні щось на кшталт міста. І міста чималого.
Насправді наш Світ Вічного Літа — це величезний материк, зі всіх боків омиваний Мертвим океаном. Мертвим, бо в ньому ніхто не живе, ніщо не росте й нікому на думку не спаде купатися в його водах, адже на сміливця чекає жахлива смерть у страшних муках.
Населяють Світ Вічного Літа мудрі змії та дракони. Звісно, що серед мешканців нашого світу трапляються й божевільні сміливці. Вони стверджують, що той океан насправді не такий і мертвий, до всього не безкінечний. Ця глупа думка не давала спокою деяким відчайдухам. І ось одного разу кілька драконів-зірвиголів придумали інший спосіб, як безперешкодно перетнути океан. Вони змайстрували корабель. Звісно, не самі. Для цього найняли майстрів з-поміж людей. Корабель і справді вийшов неймовірний. Його спустили на воду й відпливли. Повернулися тоді, коли на них уже й не чекали. Виснажені, худі, змучені, хворі... Порожні очі й порожні думки. «Ліпше смерть, аніж таке животіння», — думали всі, дивлячись на знедолених. Після цього всі спроби здійснити неможливе зійшли нанівець. А тих, хто заїкався про таке геройство, просто відводили в Оселище Посвистача, до скелі Божевільних, і знайомили з тамтешніми поселенцями. Тими самими нещасними божевільними відчайдухами. Геройство відразу щезало.
Для мене Скелястий Світ — то найліпше місце посеред тисячі мені відомих. І не лише тому, що я тут народився. Мій світ і справді такий бездоганний. У нашому світі не буває зими, про сніг і морози ми знаємо тільки з книжок. У нас цілорічно триває літо, безкінечно щось квітне, відквітає, плодоносить і дозріває — отака круговерть, без зимових засинань.
Скелястий Світ Вічного Літа... Багато сонця, соковитої зелені, чистої води, безхмарного неба, море квіткових барв і неповторних пахощів. Безліч різного птаства, звірини, комашні, рибок і навіть павуків. І всім живеться тут привільно. Гори в нас високі й дужі, скелі стрімкі й норовисті, печери глибокі та просторі, ліси густі й багаті, сади розкішні та щедрі, луги пишні й запашні, пустелі гарячі й суховійні, річки чисті й повноводі, озера кришталеві й цілющі, моря пінисті й бурхливі, болітця гойні й неприступні. Та що там довго говорити?! Природа в нашому світі просто досконала.
Ми, змії та дракони, теж частина цієї природи. І тому нам тут прекрасно ведеться. У нас майже немає нічого рукотворного. Будинків, зрештою, теж. Користаємося тим, що подарувала праматір-земля: печерами, деревами, ярами. Ми не носимо одягу, не потребуємо взуття. Нам ні до чого корони та прикраси. Бо ми й так знаємо, що найкращі серед живих істот. Нам не потрібні холодильники, вбиральні, пралки, кухні. Це все обмежує волю.
Між собою ми різні, але всі мудрі. Ми і м’ясоїди, і рибоїди, і сироїдів між нами достатньо. Усі змії та дракони вправні мисливці, рибалки та збирачі. Якщо голодний — іди й поїж. Але бери рівно стільки, скільки потребуєш, і не більше.
Ми, змії та дракони, ідеальні створіння. Можливо, ще й тому, що кожен з нас — летючих, плавучих і плазунів, тих, хто дихає вогнем, і тих, хто дихає сіркою, — має своє призначення, що дається від народження. Одні те призначення осягають з першого дня життя, іншим для цього потрібно пройти ритуал відкриття таланту в Школі Семи Вітрів і, звісно, розвинути його, навчаючись у цій школі.
Призначення визначає долю кожного змія. І часто воно заводить у чужинський світ. Охоронці скарбів, магічних предметів, живої та мертвої води, замків, палаців, брамники, зільники, проявники, перевідники, відуни, управителі погоди, зодчі, читачі слідів тощо — ким тільки не працюють мої земляки! Вони завжди сумлінно несуть свою службу, бо живуть за прадавнім законом честі й віддані тій справі, за яку взялися. За відступництво й зраду в нас жорстоко карають.
Ну що, зацікавив я вас? Тоді мандруймо далі. Але перш ніж з головою зануритися в пригоду, мушу познайомити вас із серцем Скелястого Світу. Зі скелею Семи Вітрів.