Activities
Так або ні
Знайди партнера для гри. Він/вона обирає персонажа книги. Ти маєш відгадати хто цей персонаж за допомогою питань. Наприклад: "У цього героя темне вол...
Мій улюблений персонаж
Обери казку. Хто з її героїв тобі подобається? Намалюй цього персонажа та опиши у чому ви з ним схожі, а в чому несхожі.
Бобове зернятко
Жили собі на одному подвір’ї півник і курочка. Курочка яєчка несла, а півник зернятка збирав і курочку годував.
Рився якось півник та й вирив великий біб. Зрадів дуже, кличе до себе курочку:
— Ко-ко-ко, курочко, ко-ко-ко, іди з’їж бобове зернятко!
— Ко-ко-ко, півнику, — відповідає курочка, — їж сам!
Дзьобнув півник зернятко й удавився. Кличе курочку:
— Сходи, курочко, до річки, попроси води напитись.
Прибігла курочка до річки:
— Річко, річко, дай мені водички! Півник у землі рився, бобовим зернятком удавився!
— Добре. Тільки сходи до липки, попроси листок, тоді дам води, — відповідає річка.
Побігла курочка швиденько до липки та й благає:
— Липко, липко, дай мені свій листок! Віднесу його річці, річка дасть води півнику напитись. Півник у землі рився, бобовим зернятком удавився!
— Добре, курочко, дам, — відповідає липка. — Тільки сходи до дівчини, попроси нитку, віти підв’язати.
Побігла курочка до дівчини.
— Дівчино, дай мені нитку! Віднесу її липці, липка дасть листок, віднесу його річці, річка дасть води. Бо півник у землі рився, бобовим зернятком удавився!
— Треба мені куделю допрясти, — каже дівчина. — Сходи до гребінників по нову гребінку. Я нитку спряду, тобі дам.
Прибігла курочка до гребінників і просить:
— Дайте мені нову гребінку! Я віднесу її дівчині, дівчина дасть мені нитку, віднесу нитку липці, липка дасть листок, віднесу листок річці, річка дасть води півнику напитись. Бо півник у землі рився, бобовим зернятком удавився!
— Добре, курочко, — відповідають гребінники, — дамо. Тільки сходи до калачників, попроси гарячих смачних калачів. Калачів поїмо і тоді дамо тобі нову гребінку для дівчини.
Прибігла курочка до калачників:
— Дайте мені гарячих смачних калачів! А я віднесу їх гребінникам, гребінники дадуть гребінку, віднесу гребінку дівчині, дівчина дасть мені нитку, віднесу нитку липці, липка дасть листок, віднесу листок річці, річка дасть води півнику напитись. Бо мій півник у землі рився, бобовим зернятком удавився!
— Сходи до дроворубів, — відповідають калачники, — нехай дадуть нам дров, піч розтопити. Тоді дамо тобі гарячих калачів.
Побігла курочка до дроворубів.
— Дайте мені дров! Віднесу їх калачникам, вони дадуть калачів, віднесу їх гребінникам, вони дадуть гребінку, віднесу її дівчині, вона дасть нитку, віднесу нитку липці, вона дасть листок, віднесу його річці, річка дасть води півнику напитись. Бо півник у землі рився, бобовим зернятком удавився.
Пожаліли дроворуби курочку, дали їй дров. Віднесла курочка ті дрова калачникам. Дали калачники смачних гарячих калачів. Віднесла ці калачі гребінникам. Гребінники калачів наїлися й дали для дівчини нову гребінку.
Віднесла курочка нову гребінку дівчині, дівчина допряла куделю й дала нитку. Віднесла курочка нитку липці, липка дала листок. Віднесла його курочка річці, дала річка води. Принесла курочка воду півнику, той водички напився — і проскочило зернятко в горлечко!
Зраділа курочка, що півник одужав, і розповіла йому про свої пригоди.
А півник вислухав курочку, злетів на тин та заспівав на весь голос:
— Кукуріку! Курочка — рятівниця!
Добре заспівав, навіть на тому краю села було чути.
Про котика і півника
Були собі друзі — котик та півник. Котик, було, наказує:
— Нікого не пускай і сам не виходь, хоч би хто й кликав.
— Добре, — каже півник.
Надумала лисиця півника підманити. Прийде, як котика нема вдома, і підмовляє:
— Ходи, півнику, у мене золота пшениця, медяна водиця.
— Тоток, не велів коток! — півник їй.
От уночі котик пішов полювати. А лисиця насипала попід вікном золотої пшениці, а сама підглядає.
— Піду-но поклюю, нікого нема, — каже півник.
Тільки півник за поріг, а лисиця за нього та й помчала до своєї хати. А він кричить:
— Котику-братику,
Несе мене лиска
По каменю-мосту
На своєму хвосту.
Порятуй мене!
Котик поки почув, поки повернувся, то вже й спізнився лиску доганяти. Біг-біг, не здогнав, плаче, а далі надумався, узяв скрипку та писану торбу та й пішов до лисиччиної хатки.
Лисиця на лови пішла, а дітям наказала окріп гріти, щоб зготувати півника.
— Глядіть же, — каже, — нікого не пускайте.
Та й пішла.
Котик підійшов під вікно та й заграв, ще й приспівує:
— Ой у лиски новий двір
Та чотири дочки на вибір,
П’ятий синко ще й Пилипко.
Вийди, лисе, подивися,
Чи хороше граю!
От найстарша лисичівна не втерпіла та й каже до менших:
— Ви тут посидьте, а я піду подивлюсь, хто так хороше грає.
Вийшла, а котик її — у писану торбу!
І знов котик грає:
— Ой у лиски новий двір
Та чотири дочки на вибір,
П’ятий синко ще й Пилипко.
Вийди, лисе, подивися,
Чи хороше граю!
Не втерпіла й друга лисичівна та й собі вийшла, а він і її — в писану торбу! Так усіх лисенят і виманив. А потім почепив торбу на вербі, сам — у хату, знайшов півника, розв’язав, і втекли вони додому.
Та вже півник довіку слухав котика.