Activities
Емоджі
Обери історію. Хто її головний герой? Як почувається цей персонаж на початку історії? Він щасливий/сумний, знуджений/наляканий? Намалюй емоджі, яке п...
Відгадай звук
Знайди партнера для гри. Загадай тварину або предмет. Скажи: "Відгадай звук" та відтвори його. Загадуйте та відгадуйте звуки по черзі.
Молоко з конюшини
Завітав Назарко до бабусі в село. А у неї живе корова Зіронька. Рано-вранці подоїла бабуся корівку і налила онукові чашку теплого молока. А той не п’є!
— Я,— каже,— молоко не люблю.
Образилася Зіронька:
— Я для тебе старалася! Жувала на лузі найсмачніші, найяскравіші квіти. А ти навіть не скуштував мого молочка.
— А ромашки жувала? — поцікавився хлопчик.
— Жувала!
— А волошки? А конюшину?
— Жувала!
Цікаво стало Назаркові. Яким буде молоко із ромашок, волошок і конюшини? Узяв він чашку. Зробив один ковток, другий... Та й випив усе молоко достоту. Яким же смачним воно виявилося!
Юлія Каспарова
Два баранці
Два баранці знайшли велику галявину. На галявині травичка соковита, солодка, свіженька — смакота!
— Це я першим знайшов,— каже один баранець.— Тому я першим обідатиму, а тобі вже — що лишиться.
— Ні, це я першим побачив,— сперечається з ним інший.— То я пообідаю спочатку, а ти — потім.
— Ні, я перший!
— Ні, я!
— Я!
— Я!
Сперечалися, сперечалися, аж буцатися почали. Раптом дивляться: йде бичок. Побачив галявину із соковитою травою, озирнувся і гукнув своїх корівок. Прийшли корівки — і всі почали обідати разом. Ще й одна одну пригощають.
А впертим баранцям довелося йти та шукати собі іншу галявину.
Юліта Ран
Руде кошеня і сонячний зайчик
Рано-пораненьку руде кошеня солодко спало, укривши лапки хвостиком. Увечері воно багато бігало, стрибало і гралося з клубочком. Потім той кудись закотився, малюк шукав його всюди, але так і не знайшов... Кошеняті наснився сон: воно знайшло нарешті зниклий клубочок і знову підкидало його вгору, чіпляючи своїми гострими кігтиками.
Раптом кошеня відчуло, як щось яскраве світить йому просто в очі. Воно невдоволено зіщулилося і прокинулось. Це сонячний зайчик розбудив його.
Наступного ранку сонячний зайчик пригрів рожевий носик кошеняти і знову його розбудив. Кошеня поворушило вусами і запитало:
— Ну чому ти мене повсякчас будиш? Я спати хочу... До того ж мені нічим гратися, адже я ніяк не можу знайти свою іграшку!
Сонячний зайчик посвітив у куток кімнати і засміявся:
— Так ось же твій клубочок!
Так і подружилися сонячний зайчик і руде кошеня. І тепер щоранку кошеня з нетерпінням чекало свого друга! Вони грали разом у хованки і по черзі наздоганяли одне одного.
Ганна Макуліна
Потяг
Потяг любить мандрувати
Із кімнати до кімнати.
Зайчик, котик і лисичка
В спальню їдуть до сестрички.
Машина
Моя машинка не боїться
Хурделиці та сніговиці.
Бо мчить вона не по дорозі,
А по дивану і підлозі.
Підіймальний кран
Підіймальний кран одразу
Підкоряється наказу:
Він підніме кожен кубик
І на дах доправить труби.
Юлія Каспарова
Висока вежа
Улюблена гра маленького Миколки — складати високу рівну вежу з кубиків. Кубиків у нього багато, різних кольорів. Коли Миколка складає всі кубики один на інший, то вежа стає заввишки, як сам хлопчик. Йому дуже подобається!
Одного разу поїхав хлопчик із батьками на все літо до бабусі й дідуся за місто. Там було весело: два котики, кудлатий добрий пес у дворі, жовті курчата. Миколка завів нових друзів, грався із ними у м’яча та хованки.
У садку бабусі й дідуся росли яблука, абрикоси, сливи, груші, порічки, малина — стільки смакоти! Гарно літо минуло, швидко час промайнув.
Восени Миколка повернувся додому. Зайшов до своєї кімнати та й згадав про улюблену забавку — кубики. Дістав усі з коробки, склав один на інший, рівненько, старанно — гарна утворилася вежа. Став хлопчик біля неї та сплеснув: «Ой! А чого це вона така маленька? Завжди ж була такого зросту, як я. А тепер якась занизька, ледве до носа дістає».
Загубилася, мабуть, решта кубиків… Заплакав Миколка, заходився шукати кімнатою. Ніде немає!
Гукає маму:
— Зникли кубики-и-и! Загуби-и-и-и-ив!
Мама зайшла до кімнати, глянула на вежу, потім на сина й усміхнулася:
— Кубики всі на місці. Просто ти, Миколко, за літо виріс!
Засміявся Миколка. Це ж треба, яка дивина. Був маленький, а став вищим за вежу!
Марія Козиренко
Добра загадка
На вихідних приїхала Соломійка в село, на гостину до бабусі й дідуся. Вийшла дівчинка у двір погуляти.
Там півник походжає, зернята шукає. А як знайшов, крилами затріпотів та й ну курей на обід кликати:
— Ку-ку-рі-ку-у-у!
Соломійка це почула, прибігла до бабусі на кухню й каже:
— Бабуню, а вгадай-но, хто так говорить! — та як закричить голосно: — Ку-ку-рі-ку!
Бабуся аж підстрибнула. А тоді відповіла:
— Це ж півник Дзвіночок. Він нас із дідусем уранці будить.