Activities
Карта квесту
Створи квест з другом або для своїх друзів. Заховай скарби. Намалюй карту, як до них дістатися. Давай лише підказки (малюнки, загадки, вірші, ребуси,...
РОЗДІЛ 1
ЗАГАДКОВИЙ КВЕСТ
ПОЧАТОК УСЬОГО
Промені сонця грали й переливалися на поверхні широкої річки, яку греки називали Борисфен.
Урочиста процесія з дванадцяти осіб підійшла до нового храму, зведеного на пагорбі. Будівлю було сконструйовано в найкращих візантійських традиціях. Масивні стіни викладено з пласкої рожевої цегли та зміцнено вставками з кам’яних валунів, щоб храм простояв сотні літ. А зверху грандіозну споруду увінчувала висока вежа з куполом, схожим на шолом шляхетного лицаря.
Суворі чоловіки з пишними бородами, одягнені в довгі балахони, схожі на чернече вбрання, поважно крокували один за одним. Проте четверо з них вирізнялися багатшим убранням — яскравими довгими шатами, схожими на вишиті золотом килими.
Процесія зупинилася біля стін храму. Перша людина, що несла шкіряну сумку, опустившись на коліно, розв’язала тасьму. Під променями полуденного сонця спалахнули великі золоті монети. Чоловік став виймати по три монети й передавати кожному з учасників процесії. Після того, як він роздав усе золото, дванадцять постатей розійшлися довкола храму й зупинилися. Кожен напроти чітко визначеного місця.
Коли сонце сягнуло зеніту, очільник подав сигнал, який миттєво передався решті ланцюга. Усі дванадцятеро підійшли до стін і стали на коліна. Одночасно витягли довгасті металеві предмети, схожі на ключі, та приставили їх до кам’яної кладки. Вона враз розсунулася, вивільняючи дванадцять отворів — по одному на кожен ключ. Чоловіки одночасно взяли золоті монети та вклали їх до утворених шпарин. Закінчивши, всі піднялися, відійшли на три кроки від стін і перехрестилися.
Раптом, хоч день стояв ясний і зовсім не передбачав грому, зверху зійшов вогонь: вихровий вогняний стовп простягнувся від неба до землі, опустившись прямо в центр храму.
Тоді небесний вогонь розділився на дванадцять променів, що перебігли вниз стінами будівлі якраз до місць, де були закладені золоті монети. Отвори з монетами закрилися, не залишивши й сліду на кам’яній кладці. Цієї ж миті таємничий небесний вогонь зник. Ніби нічого й не було…
ОСТАННІ ДНІ ЛІТА
Це були останні тижні літа — найсолодші, бо зовсім скоро закінчаться, й доведеться знову йти до школи. А зараз ще можна досхочу повалятися в ліжку, обійнявши улюбленого білого єдинорога…
Подзвонили у двері, Даша крізь сон почула клацання замка й мамин голос:
— Привіт, Ромчику! Заходь.
За мить постукали до Дашиної кімнати:
— Сонечко, бабуся з дідусем на тиждень поїхали до родичів, ми з татком на роботі, тож із тобою буде Ромчик.
Даша не заперечувала. Ромчику, двоюрідному брату Даші, не раз доводилося доглядати сестру, коли та була ще маленькою. Йому це навіть подобалося. Повне ім’я брата — Роман, це високий вайлуватий хлопчина зі смішною кудлатою зачіскою. Ромі 15 років, але на вигляд він був ще старшим. Навіть попри досить велику різницю у віці, хлопець із задоволенням спілкувався з Дашею, як із ровесницею, обговорюючи різні теми.
— Ну, діти, до зустрічі! Поводьтеся… не дуже голосно! — попрощалася мама й зачинила вхідні двері.
Поки Даша чистила зуби й наводила порядок, Ромчик витягнув свій планшет і зручно вмостився в кріслі.
З ЧОГО ПОЧИНАЄТЬСЯ КВЕСТ
Щоразу, як Ромчик залишався з Дашею, він намагався залучити її до свого чергового захоплення. Напевно, йому набридало захоплюватися чимось наодинці.
Останнім часом він особливо цікавився квестами — такими іграми, де потрібно шукати різні призи, розв’язуючи дорогою всілякі завдання й головоломки. І хоча це були лише забавки, дорослі грали в них частіше за дітей. Деякі з квестів передбачали, що учасникам доведеться нишпорити закутками міста в пошуках підказок, і Ромчик пишався, що його брали навіть до дорослих команд.
Даші він усі вуха протуркотів про ті свої квести. Ось і зараз хлопець зазирнув на улюблений сайт із завданнями й оголошеннями про нові ігри, підшукуючи щось цікаве. Цієї ж миті на екрані з’явилося свіже повідомлення — запрошення до нової гри під назвою «Золото Візантії».
— Хочеш знайти золото Візантії? — крикнув Ромчик, щоб Даша почула його у ванній.
— А ш-що чаке «Ві-жан-чія»? — з повним ротом зубної пасти запитала сестра.
— Візантія, або Східна Римська імперія, — давня могутня держава, заснована 395 року, зі столицею в Константинополі, сучасному Стамбулі, — голосно зачитав Ромчик довідку з інтернету.
Із ванної не долинуло жодної відповіді, тільки бурхливо шуміла вода.
— То що, цікавлять тебе стародавні скарби? — знову запитав хлопець, коли Даша закінчила з ранковими процедурами й зазирнула до кімнати.
— Ромчику, будеш бутерброд? — Даша любила подражнити брата й удала, що золото її зовсім не цікавить. До того ж дівчинці подобалося грати роль господині на час маминої відсутності, а це означало, що потрібно спочатку всіх нагодувати, а вже потім думати про всілякі скарби.
— Буду, — знічено відповів Ромчик. Мабуть, не на таку реакцію він розраховував.
— Ти навіть не запитаєш із чим?
— Я з’їм із будь-чим.
— Навіть із гречаною кашею? — вирішила пожартувати Даша. Їй здалося, що бутерброд із гречкою — це те, чого точно ніхто не їстиме.