Activities
Театр
Пограй з друзями або наодинці. Обери одну з казок та організуй спектакль. Запроси глядачів подивитися твій спектакль.
Твоя власна казка
Придумай та запиши свою власну казку. Хто її головний герой? Де розгортаються події? Зазвичай у головного героя є ціль та певний виклик на його шляху...
Ріпка
Був собі дід Андрушка,
А в нього — баба Марушка,
А в баби — донечка Мінка,
А в дочки — собачка Фінка,
А в собачки — товаришка, киця Варварка,
А в киці — вихованка, мишка Сіроманка.
Раз весною взяв дід лопату і мотику,
Скопав у городі грядку велику,
Гною трохи наносив,
Грабельками підпушив;
Зробив пальцем дірку
Та й посадив ріпку.
Працював дід не марно:
Зійшла ріпка гарно.
Щодень ішов дід у город,
Набравши води повен рот,
Свою ріпку поливав,
Їй до життя охоти додавав.
Росла дідова ріпка, росла!
Зразу така, як мишка, була,
Потім — як буряк,
Потім — як кулак,
Потім — як два,
А наприкінці стала така, як дідова голова.
Пішов він на город — гуп-гуп!
Узяв ріпку за зелений чуб,
Тягне руками, уперся ногами,—
Мучився, потів увесь день,
А ріпка сидить у землі, як пень.
Кличе дід бабу Марушку:
— Ходи, бабусю, не лежи,
Мені ріпку вирвати поможи!
Пішли вони на город — гуп-гуп!
Узяв дід ріпку за чуб,
Баба діда — за плече.
Тягнуть, аж піт тече.
Смикає дід ріпку за гичку,
Смикає баба діда за сорочку,
Працюють руками,
Упираються ногами.
Промучились увесь день,
А ріпка сидить у землі, як пень.
Кличе баба дочку Мінку:
— Ходи, доню, не біжи,
Нам ріпку вирвати поможи!
Пішли вони на город — гуп-гуп!
Узяв дід ріпку за чуб,
Баба діда — за сорочку,
Дочка бабу — за торочку.
Тягнуть руками,
Упираються ногами.
Промучились увесь день,
А ріпка сидить у землі, як пень.
Кличе дочка собачку Фінку:
— Ходи, Фінко, не біжи,
Нам ріпку вирвати поможи!
Пішли вони на город — гуп-гуп!
Узяв дід ріпку за чуб,
Баба діда — за сорочку,
Дочка бабу — за торочку,
Собачка дочку — за спідничку.
Тягнуть руками,
Упираються ногами.
Промучились увесь день,
А ріпка сидить у землі, як пень.
Кличе собачка кицю Варварку:
— Ходи, Варварочко, не лежи,
Нам ріпку вирвати поможи!
Пішли вони на город — гуп-гуп!
Узяв дід ріпку за чуб,
Баба діда — за сорочку,
Дочка бабу — за торочку,
Собачка дочку — за спідничку,
Киця собачку — за хвостик.
Тягнуть і руками, і зубами,
Упираються ногами.
Промучились увесь день,
А ріпка сидить у землі, як пень.
Кличе киця мишку Сіроманку:
— Ходи, Сірочко, не біжи,
Нам ріпку вирвати поможи!
Пішли вони на город — гуп-гуп.
Узяв дід ріпку за чуб,
Баба діда — за сорочку,
Дочка бабу — за торочку,
Собачка дочку — за спідничку,
Киця собачку — за хвостик,
Мишка кицю — за лапку.
Як потягли — та й покотилися.
Упала ріпка на діда Андрушку,
Дід — на бабу Марушку,
Баба — на дочку Мінку,
Дочка — на собачку Фінку,
Собачка — на кицю Варварку,
Колобок
Так давно, не знать коли,
Дід із бабою жили.
Просить раз у баби дід
Колобка спекти в обід.
Але баба лиш зітхає:
— В хаті борошна немає!
Каже дід: — Нема журби!
Ти у хижці нашкреби.
Там — дрібок і тут — дрібок,
Набереш на колобок!
Баба борошно знайшла,
Колобок вона спекла.
На вікні його лишила
І відпочивати сіла.
Колобок лежав-лежав,
А тоді занудьгував.
Каже:
— Прогуляюсь трішки!
І скотився на доріжку.
Покотився Колобок,
Раптом зайчик-русачок
Колобочка зупиняє
І до нього промовляє:
— Колобку, колобку,
Рум’яний бочку,
Я тебе з’їм!
Колобок йому: — Стривай!
Ти мене не зачіпай!
Я чудову пісню знаю
І для тебе заспіваю!
І завів як умів:
— Я колобок, колобок,
По засіку метений,
Із борошна спечений.
Я від баби втік,
Я від діда втік.
А від тебе, зайця,
Тим паче втечу!
Колобок по стежці — скік
І від зайчика утік.
Колобок тут раптом скік —
Ось і від ведмедя втік!
Раптом бачить колобок,
Йде назустріч сірий вовк:
— Колобку, колобку,
Рум’яний бочку,
Я тебе з’їм!
Колобок йому: — Стривай!
Трішечки терпіння май!
Я чудову пісню знаю
І для тебе заспіваю!
І завів як умів:
— Я колобок, колобок,
По засіку метений,
Із борошна спечений.
Я від баби втік,
Я від діда втік
І від зайця втік.
А від тебе, вовка,
Тим паче втечу!
Колобок собі котився,
Доки із ведмедем стрівся.
— Колобку, колобку,
Рум’яний бочку,
Я тебе з’їм!
Колобок йому: — Стривай!
Ти отак не поспішай!
Я чудову пісню знаю
І для тебе заспіваю!
І завів як умів:
— Я колобок, колобок,
По засіку метений,
Із борошна спечений.
Я від баби втік,
Я від діда втік,
І від зайця втік,
І від вовка втік.
А від тебе, ведмедя,
Тим паче втечу!
Лиска й оком не змигнула:
— Гам! — і вмить
його ковтнула!
Колобок собі гуляє,
Раптом лиску зустрічає.
— Колобку, колобку,
Рум’яний бочку,
Я тебе з’їм!
Колобок сказав мерщій:
— Ну ж бо, лисонько, постій!
Я чудову пісню знаю
І для тебе заспіваю!
І завів як умів:
— Я колобок, колобок,
По засіку метений,
Із борошна спечений…
Каже хитра лиска: — Друже!
Я погано чую дуже.
Стриб колобок
Лисці на язичок
І завів як умів:
— Я колобок, колобок…
Дід бив-бив — не розбив,
Баба била-била — не розбила.
Як же бути, що робити?
Як яєчко їм розбити?
Пробігала нишком
Непосида мишка.
Хвостиком крутнула
І яйце змахнула.